Тетяна Кучер: Ми ніколи не позиціонуємо себе як влада, ми – люди, які взяли на себе відповідальність за місто

Українка ризикує із зеленого, затишного містечка перетворитися на промислову розв’язку. Будівництво через місто обхідної дороги навколо столиці загрожує потопити його у вихлопах і газовому «казані». Про те, чому під час розробки проекту дороги не було враховано позицію жителів Українки, який стосунок до цього мають власники дорогих маєтків у Конча-Заспі, чому нардеп Олександр Дубінський «воює» з місцевим керівництвом та що чекає на громаду після місцевих виборів — говоримо з виконувачкою обов’язків міського голови Українки Тетяною Кучер.

Ви категорично виступили проти будівництва Київської обхідної дороги з мостовим переходом через Дніпро. Обґрунтуйте свою позицію.

Це наша послідовна позиція ще із 2007 року. І це позиція не моя особиста, а жителів Українки. Як представник місцевого самоврядування я її оприлюднюю і відстоюю. Річ у тім, що якщо цей мостовий перехід буде збудовано — місто опиниться у газовому «казані». Нам і так вистачає пилу, який у вітряну погоду летить із Трипільської ТЕС, а якщо прямо через місто пройде дорога — ми просто потонемо у вихлопах.

Питання будівництва цієї дороги порушували ще 2007 року. Тоді проводили громадські слухання, робили численні експертизи. 2009 року відбувся референдум, на якому люди сказали категоричне «ні». Громада тоді запропонувала альтернативний варіант — спорудження тунелю. А в генеральному плані цього немає, на презентації «Укравтодору» чітко було показано, що це буде саме мостовий перехід. До того ж поруч із переходом має пройти ще залізнична колія. І виходить, що із затишного, тихого і комфортного міста Українка перетвориться на промислову розв’язку.

Тож  2009 року влада через позицію людей цей проект зупинила. Чому ж зараз, через понад 10 років, до нього повернулись, проігнорувавши думку громади?

Я навіть не знаю, як Вам на це відповісти. Із 2007 року ми постійно продовжували перемовини з різними представницькими рівнями, з ініціативи міської ради було створено громадський комітет із віддалення Великої кільцевої дороги.

Проте, на жаль, під час затвердження генерального плану міста Києва не запросили ні нас, ні представників Обухова, який теж може постраждати від будівництва цієї дороги, тому що вона повинна пройти по свердловинах його водоканалу.

Ми, коли побачили презентацію, були просто шоковані. Навіть не могли подумати, що можна не врахувати позицію, яку стільки років оприлюднювали.

Спочатку ця дорога була передбачена в районі Конча-Заспи. Чи не думаєте, що хтось міг пролобіюти інтереси власників дорогої землі?

До 2007 року ця дорога взагалі не мала стосуватись Українки. Вона мала пройти в місці, де ще за часів війни проходив тунель. Цю землю тривалий час ніхто не використовував, вона була заброньована під державні потреби. Проте зараз на кадастровій карті ми бачимо, що там уже є наділи земельних ділянок. Тобто фактично створено умови, щоб вона пройшла у нас.

Ви звернулися до Президента, щоб не допустити будівництва цієї дороги. Чи є вже реакція глави держави?

Ми звернулися у способи, передбачені законодавством. Направили звернення до Президента, Кабміну, Верховної Ради, «Укравтодору», Київської ОДА. Також я ініціювала подання петиції від громади щодо віддалення дороги на 2 км від міста. Ще один альтернативний варіант — це спорудження тунелю. Якщо він буде, то починатиметься і закінчуватиметься в лісі, і це не шкодитиме добробуту жителів.

Зараз це питання стосується не лише Українки, а й території всієї майбутньої Української ОТГ і Обухова. Коли ми зберемо 25 тисяч підписів, Президент муситиме розглянути петицію.

У нас в ОТГ проживає майже 20 тисяч людей, і ми дуже сподіваємось, що нас підтримають мешканці сусідніх міст. Ми ж не проти «Великого будівництва». Але його потрібно зробити так, щоб не ставити під небезпеку ціле місто.

У Вас відкрите протистояння з народним депутатом Олександром Дубінським. 2019 року він реєстрував постанову про призначення виборів в Українці. За що він Вас так не любить? Звідки ноги ростуть у такого протистояння?

Все насправді банально. Він став депутатом від нашого округу і вирішив підім’яти під себе місцеве самоврядування, розставивши тут своїх людей. Насправді я легітимний депутат із 2015 року. А що стосується НАЗК, то це замовна справа. Представники агентства натякнули, що їм дали вказівку зробити все, аби я склала свої повноваження. Претензія агентства полягала в тому, що я начебто не вчасно подала заяву на проведення перевірки.

Норма про те, що, якщо людина прострочила термін подання заяви, то вона не може виконувати своїх повноважень, дійсно є. Але ситуація з моїм призначенням була нестандартна.

Коли мене обрали секретарем Української міської ради і виконувачем обов’язків міського голови, я працювала на іншій роботі — доцентом кафедри в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Я не могла приступити до виконання обов’язків секретаря, поки не звільнилась. І того ж дня, коли вже була прийнята на роботу в міськраду і склала присягу, одразу подала необхідну заяву в НАЗК. Але в агентстві це розцінили так, ніби я прострочила строк на 2 дні з моменту рішення сесії. Відбулась перевірка, потім суд, я його виграла.

Із паном Дубінським після цього зустрічались? Вдалося налагодити відносини?

Персонально ми бачились тільки тоді, коли він виступав у місті Українка ще як кандидат від «Слуги народу». Після цього ми не зустрічались. Із чого взагалі сформувалось таке «доброзичливе» ставлення до мене — можу тільки здогадуватись. Думаю, було намовляння певних людей, які хотіли б обійняти мою посаду.

Однак правоохоронці пильно стежать за Вашою діяльністю, Ви неодноразово ставали об’єктом різних розслідувань. 3 липня був обшук в Українській міській раді. Чи проходять зараз певні розслідування з боку правоохоронних органів щодо Вас, міської ради, Ваших соратників і заступників?

Чесно кажучи, ситуація з розслідуваннями виглядає, щонайменше, дивною. Давайте поясню, що відбулося насправді. Впродовж трьох років ошукані вкладники недобудованого житла поневірялися, не знаючи, що їм робити. Інвестор забрав кошти і втік із ними за кордон, будівництво заморозили. Це мав бути багатоквартирний будинок на виїзді з міста. Щоб ви розуміли, земельну ділянку під це будівництво виділяли не ми — вона була надана ще 2009 року. Коли людям уже стало зрозуміло, що інвестори їх обдурили, вони почали приходити до нас ледь не щодня з проханням допомогти.

Ми провели численні перемовини із забудовниками, щоб розробити механізм, як допомогти людям у цій ситуації. Вихід знайшли таким чином, що один із забудовників передав три поверхи недобудови як проект незавершеного будівництва кооперативу, який створили самі люди. Далі, згідно із Земельним кодексом і Законом України «Про кооперацію», якщо у людей є право на нерухоме майно і створено кооператив, то їм передається і земельна ділянка. Ми передали їм безкоштовно земельну ділянку, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, що належить кооперативу на правах власності.

Усе це відбувалось відкрито: всі наради, сесії, на яких розглядали це питання, транслювались, усі записи є на сайті міськради. Люди вже почали оформляти документи, щоб продовжити будівництво, і раптом із невідомих причин СБУ починає провадження про начебто привласнення і розтрату майна в особливо великих розмірах.

Логіка стає зрозумілою, тільки коли на судові засідання приходять помічники народного депутата Дубінського. І можна здогадуватися, звідки ноги ростуть.

Розкажіть, як ви стали виконувати обов’язки міського голови. Чому пішов Павло Козирєв і чи зберіг він вплив на міську раду?

Звичайно, зберіг, але його депутати зараз у меншості. Він пішов працювати у фіскальну службу в Білоцерківському районі. Але розраховував контролювати й Українку.

Замість себе залишив виконувати обов’язки секретаря Катерину Проценко. Вона взагалі не ухвалювала самостійних рішень, постійно телефонувала йому. Коли він не брав слухавку — не знала, що відповідати, або ж не виконувала того, що шеф казав їй не робити. Це неможливо було назвати нормальною роботою міської ради.

Ми почали порушувати це питання. Вона із заступниками (теж із команди Козирєва) вирішила нас провчити. Вони придумали хитру схему: ніби вони звільняться, а місто опиниться через це у колапсі, потім вони повернуться «на коні», а нас, незгодних, проженуть.

Вони не думали, що ми з депутатами зможемо об’єднатися, адже пройшли від різних політичних сил. Однак ми відкинули всі амбіції та поставили інтереси Українки вище за будь-які розбіжності у поглядах. Мене колегіально обрали секретарем міської ради. Ми завжди позиціонуємо себе, що ми не влада, ми — люди, які взяли на себе відповідальність за місто.

Від якої політичної сили буде зараз іти Ваша команда?

Нам близькі ідеї політичної партії «Пропозиція». Адже вона відстоює принцип сильного місцевого самоврядування. Показово, що політсила будується «знизу». Це дуже важливий фактор, що люди на місцях вирішують, як їм діяти, а не партійні лідери в Києві. У нас уже відбувся перший тренінг від «Пропозиції», і люди з моєї команди схвально відреагували на ідеї політичної сили.

Чи збираєтеся Ви балотуватися на посаду міського голови?

Так, зараз мене люди просять про це, тому що ми розпочали багато гарних справ і люди бачать ефективність та професіоналізм команди. Я буду слухати людей — як вони скажуть, так я і зроблю.

Хто ваша команда в Українці?

Офіційно команду ми представимо з 15 по 21 вересня. Але вже зараз можу сказати, що це дійсно буде команда професіоналів. Будуть люди з досвідом роботи в органах місцевого самоврядування, будуть і ті, хто працював у комунальних господарствах, будуть підприємці, громадські активісти, спортсмени і молодь.

Ви на посаді вже 2 роки. Що вдалося зробити за цей час? Є чим пишатися?

Ми розпочали проекти, яким не давали життя багато років. Наприклад, іще 2015-го у конкурсі громадського бюджету переміг проект ремонту глядацької зали в Палаці культури. Однак тоді це не зробили. А ми це реалізували. І не просто у традиційних червоних чи рожевих кольорах, як це скрізь прийнято — ми залучили місцевих майстринь і зробили дійсно шедевр. Будівництво стадіону нам обіцяли 15 років — і зараз ми його споруджуємо. Також ми залучили кошти партнерів і за допомогою Київського річкового порту повністю оновили пляжі на Дніпрі та Стугні. На Дніпрі поставили нові парасольки, проклали доріжки.

Зараз уже оголосили тендер на будівництво автоматичного крапельного поливу з фонтанами і першого ботанічного саду в місті Українка. Попри колосальний потенціал і оточення двома річками — Стугною і Дніпром, у нас досі не було жодного парку. Тепер буде просто унікальний ботанічний сад. Ми вже розробили проект, він називається «Від Трипільської культури до сьогодення».

У нас є дуже амбіційний проект «Туристичний кластер», розроблений для міста і сіл, які увійдуть до Української ОТГ. Звісно, ми одразу все зробити не можемо, бо ми місто районного значення, у нас обмежений бюджет. ПДФО у нас усе йде в район, нам звідти повертається мало. Але можна зробити все, за умови, що ти дійсно бажаєш.

Чи всі вже готові, що 25 жовтня ви станете єдиною громадою?

Оскільки вже є перспективний план об’єднання громад, це потрібно робити. Всі розуміють, що буде ОТГ, іншого виходу немає — залишається шукати спільні моменти. Всі побажання сіл, які доєднуються, ми передбачили у відповідному плані.

Які першочергові кроки збираєтеся робити після виборів?

Розвивати туристичний кластер. У нас уже створено лінійну канатну дорогу для вейкбордингу, є плавання на байдарках та на сап-дошках. Будемо продовжувати роботу над скейтпарком. У нас є ролердром, який узимку заливають як ковзанку. Плюс у нас є неймовірні краєвиди наших сіл, веломаршрути, розроблені на всю територію.

Маємо вже попередні домовленості, що екскурсійний теплохід буде приїжджати з міста Києва і курсуватиме в  межах території громади. Якщо правильно побудувати все — буде кластер і буде супер. Також ми маємо амбіційну мету — створити перший молодіжний центр у місті. Там, де на спеціальному устаткуванні дітей учитимуть фізиці, математиці, хімії.

Як щодо інфраструктури?

Сміттєпереробний завод, проект якого розробляв міський голова — це суперечливе питання. Ми розуміємо, що для його завантаження потрібно дуже багато сміття. Я б не сказала, що буде добре для громади, коли побутові відходи звозитимуть звідусіль. Тим паче, що у Підгірцях є фактично всі умови, щоб створювати такий завод. Думаю, щодо цієї теми варто провести громадські слухання, референдум, аби громада висловилась.

Можливо, доцільно поставити сортувальну лінію. Це безпечно, не шкодить навколишньому середовищу. Таким чином ми зможемо мінімізувати сміття, яке є у нас, і заробляти на тому, щоб його продавати.

Скажіть, Ви молода, красива дівчина. Вам не шкода віддавати весь свій час роботі? Звідки це у Вас?

Я дуже довгоочікувана єдина дитина у своїх батьків. Тому коли ставлю якусь мету, то її досягаю. Для мене це важливо. Я вкладаюся у те, що роблю, повністю — всім розумом, всією душею та всіма здібностями, і отримую від роботи натхнення і заряд енергії.

Звісно, є такий парадокс, що чим більше ти робиш, тим більше тебе критикують. Але критику також сприймаю. Я не можу полишити ту справу, яку почала і в яку вірю всім серцем. Є багато людей, які повірили у те, що ми робимо. Це наша команда, яку ні в якому разі не можу зрадити. Я ніколи не боялася важких шляхів. Коли ти знаєш, що ти робиш і керуєшся виключно добрими, щирими і світлими почуттями, всього можна досягти.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia