47 депутатів «Пропозиції» боронять Україну в лавах ЗСУ

“Пропозиція” входить до лідерів з числа партій, чиї депутати взяли до рук зброю – з 364 депутатів-чоловіків 47 служать у ЗСУ, а це 13%. Ще 7 обранців є членами ДФТГ. В день професійного свята ми запитали у захисників, що 6 грудня означало для них до 24 лютого 2022 року і що значить зараз, хто і що їх мотивує та що в першу чергу вони планують зробити після Перемоги?

Олексій Літвіщенко, депутат Новомосковської міської ради, солдат ЗСУ

До початку повномасштабного вторгнення я знав, що ЗСУ активно боронять нашу країну з 2014. За ці роки наша армія зміцніла, набула досвіду ведення бойових дій. І нині ЗСУ – це міць, яка стоїть на сторожі нашої країни. 24.02.2022 війна прийшла в кожен дім. Тож вже 25 грудня я добровільно прийшов до військкомату. Спочатку був на Донецькому, потім на Запорізькому напрямку. Мій найбільший мотиватор – це моя родина. Я хочу, щоб вони жили безпечним, вільним, достойним життям в своїй країні. Моє ж завдання як чоловіка – захистити їх і свою державу, яка опинилася на межі знищення, це мій обов’язок як чоловіка та громадянина. А найзаповітніша мрія після Перемоги – побачити та обійняти сина.

Валентин Чекалін, депутат Павлоградської міської ради, старший сержант ЗСУ

Для мене День ЗСУ завжди був святковим, адже я розумів, що росія з її режимом – наш ворог. Отже, завжди слід бути напоготові. А 24.02.22 р – це не тільки початок великої війни з росією, але і початок нової України. В Павлоградській ТрО я служу з 26.02.22 року. З 12.06.22 р наш батальйон знаходився в зоні бойових дій в Донецькій області, біля   Великої Новосілки. А з 21.12.22 р по сьогоднішній день ми на Запоріжжі поблизу міста Гуляйполе. Для мене найбільший мотиватор – наш ворог (росія). Ми не маємо право програти цю війну. Я не хочу назад срср. Я не хочу в умовну білорусію чи росію. Я не хочу в минуле… Тож ми приречені на Перемогу. Але маємо розуміти: підписання договору про капітуляцію росії не буде і швидкого виходу ЗСУ на кордони 1991 року теж. Перемога, на мій погляд, може бути в три етапи: деокупація Запорізької та Херсонської областей, деокупація Донецької  і Луганської областей, деокупація Криму. і після кожного етапу Перемоги я мрію накритий стіл і виголосити три тости: перший – за Перемогу, другий – за ЗСУ, а третій – за тих хто, загинув в боях за Україну.

Павло Плющ, депутат Новогуйвинської селищної ради, молодший сержант ЗСУ

Я учасник АТО, тож ще до 24 лютого 2022 р в мене було чітке розуміння, що рано чи пізно відбудеться велика війна. День ЗСУ для мене професійне свято, в кожній професії воно є. Але Збройні Сили – це люди, які свідомо зробили свій вибір та стали на захист Батьківщини. Це переважно не кадрові військові, а звичайні люди з цивільного життя. Тож всі українців добре розуміють, що нині набута професія “захищати країну” – чи не найголовніша.

Я потрапив до ЗСУ 3-го березня 2022 року. Мене не хотіли брати оскільки я мав статус інваліда війни ще після АТО. На Луганському напрямку під час евакуації пораненого я отримав поранення. Тож мене перевели в логістичний батальйон – зараз виконую завдання на Харківському та Запорізькому напрямках. Мотивація воювати – це, мабуть, як і в кожного чоловіка, – сім’я. Я не хочу, щоб мої діти проходили через те, що зараз доводиться бачити нам. Тому я чітко розумію, що саме ми маємо це закінчити. Ну, а після Перемоги візьму сімʼю і поїду відпочивати в гори.

Олег Кучмій, депутат Вишгородської міської ради, офіцер ЗСУ

6 грудня для мене стало святом ще в 1993 році, коли я склав присягу на вірність Україні та вступив до військового інституту. Залишив армію я у 2000 році. Потім було цивільне життя, але День ЗСУ 6 грудня завжди відзначав. З початку повномасштабного вторгнення я вступив в Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ), а з лютого 2023 – в складі роти аеророзвідки спеціального призначення НГУ – бригада “Буревій”. Напрямок-  Кремінна. Найбільше мене мотивує любов до України. Як би це пафосно не звучало – це моя Батьківщина! Моя рідні – мама, дружина, діти – від мене залежить, в якій країні будуть жити вони та наші наступні покоління. Після Перемоги я насамперед хочу відіспатись, приділити час рідним і подорожувати світом.

Олександр Каспрук, депутат Чернівецької районної ради, старший сержант ЗСУ

Я не “календарна” людина і ніколи не слідкую за датами. Ще в 1993 році я відмовився святкувати 23 лютого – день радянської армії, хоч і служив там. Але День ЗСУ – авжеж свято для нас усіх. В Збройних Силах я з травня 2022 року, в командуванні медичних сил. Побував скрізь: і на Житомирщині, і в Полтавській області, і на Миколаївщині. Зважаючи на вік, я роблю свій максимум для Перемоги. Бо мене мотивує лють і жага помсти. Більше нічого. Можливо, з філософської точки зору це неправильно, але в мене зараз, після того, що відбулося і відбувається, іншої мотивації немає. В День нашої Перемоги піду на цвинтар, відзвітую побратимам полеглим, друзям, моїм батькам. Відзвітую, що ми перемогли. А на другий день поїду на мою малу Батьківщину, в Вінницьку  область – Томашпіль. Маю вклонитися і тій землі, яка мене виростила для боротьби за свободу рідної країни.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia