“Війна надовго. Але Перемога – за нами!” Захисники-пропозиціонери в 2-гу річницю повномасштабного вторгнення поділилися роздумами про майбутнє України
43 депутати-пропозиціонери. Саме стільки представників партії “Пропозиція” нині захищають Україну в складі ЗСУ. Це 12% від складу депутатів-чоловіків, обраних у 14 регіонах держави, і один з найвищих показників серед політичних сил країни. За два роки повномасштабної війни два наших Герої, захищаючи рідну землю, поклали свої життя – депутат Подільської райради в місті Кропивницькому Ігор Бур’янов та депутат Вижницької міськради Чернівецької області Руслан Сенчук. Вічна слава полеглим Героям!
В день другої річниці повномасштабного вторгнення рашистських військ на територію України ми продовжуємо розповідати про людей, які стали на захист України.
Чотири герої з різних регіонів держави. Чотири історії війни. Чотири точки зору на неї…
“В армію я прийшов добровольцем в березні 2022 року, до цього не служив. Розпочинав солдатом, наразі я молодший лейтенант, командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів. Виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у деокупації Херсонщини та міста Херсон, обороні Бахмута наприкінці 2022-початку 2023 року. Там отримав поранення. Наразі продовжую виконувати бойовий наказ на Роботинському плацдармі.
Про закінчення війни, на мою особисту думку, в найближчому майбутньому не йдеться – вона може затягнутися на роки. Наразі армія потребує людей – вмотивованих і добре підготовлених, чого останнім часом бракує. Світ та міжнародні партнери повинні розуміти, що мета ворога – це знищення України. Але на цьому Москва не зупиниться. Тотальна пропаганда, зомбування населення росії та висловлювання її керманичів говорять про те, що вони фактично силою та варварськими діями хочуть підкорити та змінити політичний устрій Європи. Тому єдиний, хто зараз убезпечує європейські країни від великої війни, це Збройні сили України. А відтак європейські керманичі повинні зробити все можливе для підтримки нашої країни в боротьбі з таким противником. Українській владі безумовно треба готувати суспільство до багаторічної війни із залученням всіх ресурсів – людських, організаційних, економічних – все треба спрямувати на боротьбу з ворогом! Перемога для України – це не лише розгром росіян на полі бою, звільнення наших земель, вихід на міжнародно визнані кордони. Маємо усвідомити нарешті, що цей горе-сусід нікуди не дінеться. Тому тільки тотальне знищення усієї керівної вертикалі ворога та повний хаос всередині самої росії – прийнятний для нас варіант Перемоги!”
“З 24 лютого з друзями ми записались в одну бригаду, в один підрозділ. Я не знав, куди йду – довірився їм. Адже взагалі не мав досвіду військової служби та військової професії. Одразу мене хотіли зробити писарем або юристом. Та я сказав, що прийшов в армію воювати, а не виконувати роботу, яку можуть спокійно виконувати дівчата або хлопці з вадами здоров’я. Фізично я розвинутий, тож просив кулемет і його отримав. Спочатку ми захищали Миколаїв, потім воювали за визволення Херсону, були на островах на Дніпрі. Зараз, отримавши досвід ведення бойових дій, багато часу приділяємо підготовці хлопців, які не мають практичного досвіду.
На жаль, я не бачу можливості швидкого закінчення війни – ця війна на довгі роки. Суспільство цього не розуміє чи не хоче розуміти. На жаль, це результат обіцянок швидких і легких перемог українських політиків та колективного «Арестовича». Я противник того, щоб усі йшли воювати, але кожен має вміти це робити і бути готовим до захисту своєї землі. Впевнений, що кожен з нас має вчитись надавати первинну медичну допомогу, звикати постійно носити з собою аптечку з турнікетами, володіти стрілецькою зброєю, вести спостереження, фіксувати та передавати важливу інформацію. Ми маємо використовувати досвід Ізраїлю і Швейцарії у побудові сильного громадянського суспільства людей, які готові не лише ходити на вибори, а й вміти захищати свою державу.
З боку чинної української влади я бачу продовження системних помилок і неготовність змінюватися, приймати ефективні рішення. Міжнародне співтовариство надає нам величезну допомогу – без неї ми б не вистояли. З нами пліч-о-пліч воюють і добровольці-іноземці. Але це наша війна, яку ми повинні виграти. І це наші системні проблеми і помилки, які ми маємо виправити, якщо бажаємо існувати як держава і як народ. Ми маємо навчитись вимагати більшого від себе і від політиків. І бути відвертими з собою і з суспільством у цьому складному процесі. А ще – подорослішати, навчитись брати відповідальність за свої вчинки і рішення”
“Війна для мене розпочалася у в 2014 році, коли як доброволець я брав участь у антитерористичній операції. У квітні 2022 повернувся до лав ЗСУ, був залучений до оборони Криворізького району на Дніпропетровщині в інженерно-саперному підрозділі, службу продовжив в Чернігові, а нині служу в силах спеціальних операцій.
Думаю, що до кінця війни нам дуже довго. Ми бачимо, які потужності є у ворога, і як наші партнери зволікають з допомогою. Ворог переважає в живій силі, в техніці, в артилерії і швидко перебудовує всю свою економіку, ставлячи її на воєнні рейки. Всім очевидно, що безпілотники, приміром, нині мега-важливі. Досі левову частку їх для фронту купували волонтери. І лише не так давно держава активізувалася на цьому напрямку. Тим часом, ворог за рік переобладнав свою оборонну промисловість і випускає БПЛА в рази більше. Хлопці з передової кажуть, що на один наш дрон припадає 7-10 рашистських. Нам також потрібна мобілізація і, звісно, демобілізація. Бо люди, які знаходяться по 2 роки в окопах, втомились, «вигоріли». Спілкуючись з ними, розумієш, що їм вже нічого не треба, аби тільки скоріше все закінчилося. Я спілкуюся з командирами батальйонів, які стоять на передовій – це штурмовики. Вони кажуть, що 70-80 відсотків поранених на фронт не повертаються. Адже разом з пораненням проявляються і старі хвороби, тим паче, що зараз в штурмових ротах чоловіки 50-55 років. Тоді як там мають служити хлопці 20-35 років. Тому повинна бути фахова підготовка і велика мобілізація людей, щоб нинішні бійці поїхали додому хоча б на рік-півтора, відпочили і повернулися до життя.
Владі насамперед потрібно довести всьому світу, що ми активно викорінюємо корупцію, насамперед в Міноборони. Адже цим фактором активно маніпулюють як деякі республіканці у США, так і всі ультраправі партії, які приходять до влади в Європі. Всі вони використовують цей аргумент, аби схилити світ припинити надавати допомогу Україні. Саме тому ми повинні керуватися принципом нашої відомої землячки, прем’єр-міністерки Ізраїлю Голди Меїр – прирівняти корупцію до зради Батьківщини, а корупціонерів – до зрадників, аж до сьомого коліна. І карати їх у військовий час 20-25 роками в’язниці. Це моя пропозиція.
Та попри все, я впевнений на 100 відсотків, що Україна переможе. У нас немає іншого виходу. Ми вже перемогли, не давши москалям реалізувати операцію «Київ – за 3 дні». Але розуміння того, яким чином це відбудеться, якою ціною, якими поступками і що для цього слід робити невідкладно – про це вже сьогодні необхідно всім працювати”.
“В ЗСУ я з 24 лютого 2022 року – з першого дня війни долучився до територіальної оборони. В травні-червні 2022 року в складі 174 батальйону ТРО пройшов бої за Сєверодонецьк, був кулеметником, потім служив в аеророзвідці батальйону. Зараз – заступник командира роти з озброєння і техніки ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону. В даний момент виконуємо завдання з евакуації з поля бою, ремонту та відновлення військової техніки на Авдіївському напрямку. Перед цим я воював на Запорізькому напрямку.
На мій погляд, цьогоріч ми, так само як і ворог, намагатимемось провести деякі операції як оборонного так і наступального характеру, після чого війна, скоріш за все перейде в затяжну позиційну стадію. Звісно, багато залежатиме від постачання озброєнь, насамперед, далекобійних і високоточних систем, авіаційних комплексів і ППО. А ще – артилерії і бронетехніки. Від нашого суспільства потрібна мобілізації – людей критично не вистачає. В цілому нічого нового я не скажу – попереду нас чекають біль, піт, кров і сльози. Але в перспективі – перемога, воля, свобода і незалежність. Бо жити у рабстві, під репресіями і приниженням ми не зможемо. Та й зрештою на це ми не маємо права – наш обов’язок перед дітьми забезпечити їм щасливе і мирне майбутнє. Тому маємо битись і перемагати. Тримаймо стрій! Слава Україні!“
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia
