Реформа децентралізації вдала, але потребує вдосконалення – мери-пропозиціонери в День місцевого самоврядування
7 грудня вже 23 років поспіль ми відзначаємо свято місцевого самоврядування. Та до побудови у країні ефективної системи місцевого самоврядування мусимо докласти ще багато зусиль. Надійною, єдиною командою партії місцевого самоврядувапння “Пропозиція” ми досягнемо спільної цілі та збудуємо сильну Українську державу на фундаменті міцних і заможних громад. Адже наша нація завжди була самоврядною, з часів Київської Русі та Магдебурзького права ми не боялись брати на себе відповідальність за долю своїх громад.
В день професійного свята мери-пропозиціонери з Дніпропетровщини, Черкащини та Миколаївщини коротко проаналізували реформу децентралізації, яка відбувалася у період з 2014 по 2020 роки, і висловили власні пропозиції щодо вдосконалень, які особливо стали очевидними в час війни.
Володимир Тірон, Кам’янський міський голова
Децентралізація – одна з найуспішніших реформ за всю незалежність України, що направлена на людей. Місцеве самоврядування отримало реальну владу та взяло на себе відповідальність, підкріплену фінансовими ресурсами. Тобто, господарюємо на своїй землі на скільки вистачить ресурсів та розуму для мудрого і ефективного управління ними. Єдине, чого нам не вистачає, це узгодженості з центральною владою, урядом, міністерствами. Слід також вдосконалити і підлаштувати під реформу децентралізації сфери освіти та охорони здоров’я. А ще ми маємо змінити ставлення центральноі влади до ОМС, зрозуміти нарешті, що на місцях – основні проблеми. І саме місцевому самоврядуванню доводиться їх вирішувати. Часто – в інтересах людей, але інколи і всієї держави. Та через законодавчі прогалини ми часом змушені шукати лазівки в законодавстві. Закупки для потреб ЗСУ з місцевих бюджетів це наглядно продемонстрували.
Олександр Поляков, Новоодеський міський голова
Реформа децентралізації – це потреба часу. До 2020 року Україна була незалежною, але все в ній десятиліттями залишалось як за “совка”. Ми розуміли, що так не могло продовжуватись далі. З очевидних плюсів реформи – це те, що ми, на відміну від ліквідованих районних органів влади ми набагато менше займаємось політикою, а набагато більше приділяємо увагу практиці. Напевно, ті, хто ініціював реформи, саме на це й розраховували. Ми добре розуміли, чому в першу чергу треба робити ремонт в міській школі, яка приймає кількасот учнів, а не в маленькій сільській, в яку ходять кілька десятків дітей. І навпаки – чому треба в першу чергу робити ремонт доріг в селах, а не замощувати плитку в центрі громади.
Порівняно з ситуацією, коли міські й сільські ради до реформи відповідали лише за дитсадки та благоустрій і мали на все це обмаль коштів, ми з 2021 року отримали повноваження щодо розвитку й утримання всієї соціальної сфери та комунального господарства всієї громади. А разом з ними – і ще більший дефіцит коштів на ці потреби. То ж головним мінусом реформи є фінансовий перекос, який став ще більш несправедливим. Значну частину надходжень бюджет громади та підпорядковані міській владі підприємства та заклади (школи, лікарні) отримують у вигляді дотацій та субвенцій з державного бюджету, які, на жаль, мають очевидну тенденцію до зменшення. І ми розуміємо, що справа не лише у війні.
Серед очевидних недоліків є і той факт, що правила написали однакові – і для громад, де кількість населення менше п’яти тисяч, і для тих, де кількість жителів перевищує 100 тисяч. Бо що, приміром, робити з закладами в колишніх сільрадах, які колись утримував район, а зараз має утримувати новостворена громада, нам ніхто не пояснив. А це і лікарня з ЦПМСД, в яких держава дотує лише зарплату, а опалення і утримання приміщень має самотужки фінансувати громада. Це і будинок престарілих, і заклади позашкільної освіти, музична школа, які ми сьогодні самотужки мусимо фінансувати, щоб не допустити їхньої ліквідації та закриття.
Дуже гостро стоїть проблема ремонту доріг від центру громади до сіл, які згідно з чинним законодавством мали б фінансуватись з бюджетів вищого рівня. Але там ситуація з коштами не набагато краща. Це все неминуче призводить до відтоку молоді з сіл, а в підсумку маємо вже в найближчому десятилітті перспективу майже повної ліквідації і сільських шкіл, і сільської медицини…
Вже не рік і навіть не п’ятирічку тривають розмови про передачу ОМС повноважень з контролю за надходженням деяких місцевих податків, серед яких на першому місці плата за землю. Але віз й нині там. В нас немає повноважень, а у податкових органів – бажання займатись такими “дрібницями”. Аналогічна ситуація і з іншими місцевими податками. Тож коли треба було перекласти відповідальність за школи й лікарні з РДА на ОМС, то така децентралізація запрацювала вже за один рік, а коли ОМС треба наділити повноваженнями з контролю за збором місцевих податків, чи коли гальмуються елементарні питання надання нотаріальних послуг та реєстрації актів громадянського стану для жителів сільської місцевості – то все це не вирішується роками.
Зараз наша країна воює з агресором, сильним, жорстоким і підступним. Здавалось би, коли, як не тепер, державна влада мала би сконцентрувати в своїх руках все, що потрібно для здобуття Перемоги? Натомість передати максимум повноважень з необхідним фінансовим ресурсом на місця для утримання соціальної та комунальної сфери. Але що ж ми бачимо вже наприкінці другого року війни – не ліквідовано жодного державного контролюючого чи наглядового органу, нічого не чути й про скорочення їх штатів, та й все законодавство залишилось наче як для мирного періоду.
Василенко Володимир Павлович, Вільногірський міський голова
Децентралізація, яка розпочалась в нашій державі у 2014 році, на мій погляд, одна із реформ, яка дійсно була на часі і є однією з найбільш вдалих, найбільш успішних. Вона дала можливість для перерозподілу повноважень та функцій між центром та місцевими органами влади, для зміни адміністративно-територіального устрою. Немало зроблено для того, щоб громади мали можливість самостійно визначати приорітетність вирішення проблем і, відповідно, здійснення витрат задля свого повноцінного розвитку. Реформа впроваджувалась з урахуванням побажань громад, об’єднання в ТГ відбувалось на добровільній основі з урахуванням власних фінансових спроможностей та перспектив свого подальшого розвитку.
Щодо нашої громади. Вільногірськ об’єднався з Дмитрівським старостинським округом (а це 10 сіл колишнього Верхньодніпровської району). Адже ми розуміли, що розробки Малишевського родовища рідкоземельних металів, які здійснює Вільногірський ГМК, на стадії завершення: вибрані практично всі види концентратів і руда. Майбутнє – за Мотроно-Ганнівським родовищем, розташованим на території старостату. Це наша перспектива на найближчі 100 років.
Вважаю, децентралізація для нас – вірний шлях і все було зроблено правильно. У громаді залишається певний фінансовий ресурс, необхідний для подальшого розвитку і вирішення багатьох актуальних для населення проблем.
Але під час впровадження цієї реформи є і деякі складні питання, які повністю лягли на плечі місцевих органів влади. Одночасно з децентралізацією в Україні відбувалась ціла низка інших реформ: в освіті, системі охорони здоров’я, у сфері ЖКГ та інших. І по всім напрямкам реформування для громад потрібне було додаткове фінансування. На все практично: на забезпечення необхідним медустанов, освітніх закладів, інших соціальних установ, на створення належних умов для їх роботи відповідно до нових вимог. Все це передбачало виділення достатньо великого фінансування з місцевих бюджетів. До того ж, держава, згідно з розробленим планом децентралізації, частину своїх повноважень передала на місця. І тут виникли певні труднощі для нас. Що раніше фінансувалось з державного бюджету, відтепер повинні були фінансувати громади з власних бюджетних коштів. Повноважень стало більше, а ресурсів на виконання завдань не вистачає.
Наприклад, щодо реформування системи охорони здоров’я. Якщо раніше за енергоносії для лікарень сплачувала держава, то зараз цю проблему повинні вирішити на місцях. Це доволі великі обсяги витрат і суттєве навантаження на бюджет.
Як вирішення цих проблеми? Моя пропозиція – треба змінити відсотки по податкам, які б залишались на місцях, а не передавались у центр. Вважаю, це основна і вагома проблема, аналіз і вирішення якої дозволили б громадам виконати всі пункти реформи і довести децентралізацію до логічного завершення. Щоб добровільно об’єднані громади мали можливості і ресурси для повноцінного функціонування і розвитку.
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia
