«Це давно вже не лише українська війна» – Борис Філатов дав інтерв’ю найбільшій радіомережі Іспанії Cadena Ser

Поки світ уважно стежить за дипломатичними перемовинами в Стамбулі, в прифронтових українських містах триває боротьба за кожне життя. Іспанський журналіст Ніколас Кастеляно Флорес поговорив з Борисом Філатовим — мером Дніпра, одного з найбільших українських міст, яке стало гуманітарним хабом для сотень тисяч переселенців. Розмова з політиком, співзасновником партії місцевого самоврядування “Пропозиція” вийшла відвертою — про війну, дипломатію, роль Заходу й ціну зволікання.

___________________________________________________________________________________________________

«Росіяни просто тягнуть час і брешуть»

— Пане Філатов, зараз усі обговорюють переговори в Стамбулі. Які ваші очікування від них?

— Говоритиму як громадянин, а не чиновник: мені здається, візит президента Зеленського до Стамбула — це сильний крок. Справжній експромт в політиці спрацьовує лише тоді, коли його добре прораховано. Думаю, українська дипломатія зробила свою домашню роботу. А от Путін, на мою думку, сам себе загнав у кут. Він не очікував, що Зеленський погодиться на прямий діалог. І тепер у Москві не знають, як реагувати — кого відправляти, як вести переговори. Ми всі хочемо миру. Але я, як і більшість українців, розумію: росіяни просто тягнуть час. І — як завжди — брешуть. І це було завжди: щойно вони відкривають рот – звідти ллється суцільна брехня.

⸻

«У Дніпрі вже понад 200 тисяч переселенців»

— Дніпро — велике місто, недалеко від фронту. Воно стало прихистком для багатьох переселенців. Яка зараз ситуація?

— Дніпро прийняв вже близько 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Офіційні дані коливаються, адже не всі реєструються. Але ми приймаємо всіх, хто приїздить. Допомагаємо, чим можемо — соціальні виплати, медичне обслуговування, житло, інфраструктура. Основна проблема — житло. І її неможливо вирішити без підтримки міжнародних партнерів. Щодо працевлаштування — роботи вистачає. Я буваю на міських підприємствах і бачу: багато переселенців вже працюють — на водоканалі, в лікарнях. Навіть моя двоюрідна сестра з Покровська працює на теплокомуненерго.

— Чи зростає потік переселенців останнім часом? І з яких регіонів вони приїжджають?

Б.Ф.: Потік триває. Найбільше людей їдуть із Покровського напрямку, а також із Харкова. Якщо ситуація в Харкові погіршується — люди тікають на кілька тижнів чи місяць. А от переселенці з Донбасу, як правило, вже не повертаються.

«Реальна загроза — інформаційна»

— З огляду на те, що лінія фронту близько, чи є загроза, що ворог увійде до Дніпропетровської області?

— Давайте розділимо: перша складова – суто оперативно-тактична, а інша – інформаційна. Якщо казати стосовно оперативно-тактичної ситуації, умовно, вони стоять десь за 5-6 кілометрів до кордону з Дніпропетровської областю і не вже кілька місяців не можуть їх пройти. Якщо дивитися з військової точки зору, для них жодним чином немає, скажімо так, жодного сенсу це робити. Але якщо казати про інформаційно-моральну складову, то безумовно, і це підтверджується даними нашої розвідки, у них є завдання просто, скажімо так, заскочити і кинути шапку, щоб потім вже на перемовинах казати, і, умовно, в тому числі своєму, як кажуть, «глубінному народу», про якусь чергову “перемогу” – мовляв, ми зайшли в Дніпропетровську область. Тобто, вони зроблять з цього чергову “перемогу”, навіть якщо вони просто перетнуть адмінкордон на 100 метрів. Це для них просто дуже важливо, у тому числі з точки зору дестабілізації ситуації в нашому суспільстві. Тож ситуація дуже перебільшена у масовому, скажімо так, сприйнятті. От давайте подивимося на Харків – росіяни знаходяться за 55 км від міста і частина Харківської області знаходиться під російською окупацією.Там ситуація значно складніша, але умовно в масовому розумінні всі до цього просто звикли. І навіть наша Дніпропетровщина – найскладніша ситуація на це Нікопольському напрямку – там рашисти чи не щодня б’ють по Нікополю, Марганцю, вбиваючи людей. Втім знову ж – всі до цього звикли, на жаль… Натомість “накачується” тема адмінкордону…

«Зеленський — не один. Це стратегія всіх союзників»

— Чи підтримуєте ви нинішню стратегію президента Зеленського щодо завершення війни?

—Дивіться, я, по-перше, не можу коментувати стратегію президента, а по-друге, це є риторичне питання, тож я відповім запитанням на запитання. А чого ми вирішили, що це стратегія президента Зеленського? Ми же просто бачимо, що в тому числі наші західні партнери, наші союзники, в тому числі Сполучені Штати, постійно нас спонукають до того, щоб ми робили якісь кроки. У тому числі, знову же, я не хочу коментувати дії наших союзників, в першу чергу Сполучених Штатів, але ми всі пам’ятаємо, як нам десь на тиждень заборонили використовувати розвіддані, у тому числі припинили постачання зброї. Тобто, нас постійно підштовхують. Тому, скажімо так, перекладати все це на відповідальність Зеленського, і в тому числі давати оцінку його діям, це не зовсім коректно. Тому що це узгоджена стратегія України та партнерів.

«Допомога Заходу була життєво важливою. Але її було замало»

— Що ви думаєте про роль США і Європи в українській війні?

— Ми безумовно дуже-дуже вдячні і США і Європі, тому що ми б в будь-якому випадку без цієї допомоги не витримали. По-друге, ми розуміємо, що були умовно вагання з передачею будь-якого озброєння, різних типів зброї. Але знову ж ми розуміємо, що в Європи немає стільки зброї. І тільки зараз військово-промисловий комплекс починає працювати, починає розганятися, починає робити те, що він повинен був робити ще раніше. Тому є купа об’єктивних обставин. Ми кажемо, ні, недостатньо, але ми розуміємо і просто наполягаємо, щоб в тому числі Європа та США більш активніше приймали цю участь, в тому числі для власної самооборони. Інша проблема – час. Про це говорять всі військові, з якими я дуже часто зустрічаюсь. Якщо б нам дали цю зброю рік тому або пів року тому, був би зовсім інший результат. А для нас час – це не просто втрата території, це життя наших людей.

— Що б ви хотіли сказати міжнародній спільноті, зокрема, Іспанії?

По-перше, дякую за те, що постійно четвертий рік війни журналісти підтримують цей порядок денний в інформаційному просторі. Бо в світі до цієї війни починають звикати. Хочу без пафосу наголосити на тому, що Україна не просто воює за демократію. Перемога України або закінчення війни на умовах України – це в першу чергу необхідно в тому числі й Європі. Ми розуміємо, що Іспанія знаходиться зовсім далеко від східного кордону Європейського Союзу, але кожен повинен розуміти, що зараз світовий порядок зламаний. Тобто, росія цією агресією показала приклад всім авторитарним режимам, що так можна і що ніяких правил немає. Тому зараз вже нагрівається ситуація на Корейському півострові, нагрівається ситуація в Тихоокеанському регіоні, нагрівається ситуація між Індією та Пакистаном. І росія стала спусковим гачком, який запустив цей процес. Тому якщо просто сидіти і думати, що ми відсидимося умовно на березі Атлантичного океану, я маю на увазі іспанців, то може так вийти, що через п’ять років, а може раніше, відсидіти не вийде. Може це буде не зовсім коректний приклад, але я вам скажу, що ми також до останнього сиділи і ми просто не розуміли, що таке може просто коїтися. Жодна нормальна людина не могла навіть уявити, що росія напала на Україну та вбивала просто людей сотнями тисяч. Відтак які можуть бути прогнози в майбутньому щодо іспанських міст Сеута і Мелілья? І хто сказав, що Марокко через 5, 6 або 10 років не поставить на порядок денний їхню приналежність і вирішення цієї дилеми військовим шляхом. Або наприклад ми розуміємо, що та ж сама росія спроможна робити гібридні атаки в тому числі в інформаційному полі, політичному полі. Де є гарантія того, що наприклад вони не актуалізують зараз каталонську проблему, країни Басків? Тому хотів би просто сказати для всіх тих, хто нас зараз чує, щоб вони просто  розуміли, що це не тільки наша, не тільки українська війна, це війна всього цивілізованого світу, які прагнуть жити в справедливому порядку. Або Латинська Америка, де росія десятиріччями працювала перевернула в свідомості людей наратив про те, що Москва себе позиціонує як противагу західному імперіалістичному світу, але насправді все навпаки. Та я сподіваюсь, що це остання у 21 столітті суто імперіалістична війна. І вона приречена на поразку Кремля.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia